06 грудня 2013

Розпорядження від 03.12.2013 р. №275

"Про організацію громадських робіт у 2014 році"

Завантажити

 

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом щодо зони вільної торгівлі

Угода про асоціацію покликана забезпечити якісно новий, поглиблений формат відносин між Україною та ЄС. Вона стане унікальним двостороннім документом, який виходитиме далеко за рамки подібних угод, укладених ЄС свого часу з країнами Центральної та Східної Європи. Угода не лише закладе якісно нову правову основу для подальших взаємин між Україною та ЄС, але й слугуватиме стратегічним орієнтиром для проведення системних соціально-економічних реформ в Україні, широкомасштабної адаптації законодавства України до норм і правил ЄС.

 

З укладенням Угоди відносини між Україною та ЄС будуть переведені на новий рівень – від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. Важливим елементом Угоди є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Україна розглядає Угоду про асоціацію як важливий крок на шляху наближення в перспективі до наступного етапу – підготовки до вступу в ЄС.

 

Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів.

 

Офіційне відкриття переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом відбулось 18 лютого 2008 р. у м. Києві під головуванням Президента України та Комісара Європейської Комісії з питань торгівлі. 19 липня 2012 р. у м. Брюсселі відбулось парафування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині положень щодо створення зони вільної торгівлі. Таким чином була підведена риска у переговорному процесі, який тривав більше 4 років.

 

Положення частини Угоди про асоціацію щодо створення зони вільної торгівлі є інтегрованою базовою частиною майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, складає майже 85 % від загального обсягу Угоди та включає такі глави:

 

1. Торгівля товарами, включаючи тарифну лібералізацію;

 

2. Технічні бар’єри в торгівлі;

 

3. Інструменти торговельного захисту;

 

4. Санітарні та фітосанітарні заходи;

 

5. Сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері, включаючи протидію шахрайству та правила походження товарів;

 

6. Торгівля послугами;

 

7. Рух капіталу та поточні платежі, заснування компаній, інвестиції;

 

8. Державні закупівлі;

 

9. Права інтелектуальної власності;

 

10. Географічні зазначення;

 

11. Конкурентна політика: антимонопольні заходи, державна допомога;

 

12. Торговельні відносини в енергетичній сфері;

 

13. Транспарентність;

 

14. Торгівля та сталий розвиток;

 

15. Спеціальний механізм врегулювання суперечок в рамках ЗВТ.

 

Наповнення майбутньої ЗВТ спрямоване на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові сторони, та не має аналогів з попередньої практики Євросоюзу.

 

Запровадження режиму вільної торгівлі відбуватиметься в рамках всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі у форматі “ЗВТ+” з акцентом на регуляторному співробітництві.

 

Формат “ЗВТ+” передбачає, що скорочення та ліквідація торговельних обмежень у рамках режиму вільної торгівлі стосуються не тільки лібералізації виключно двосторонньої торгівлі товарами, а також обумовлені згодою сторін лібералізувати додатково такі сфери як торгівля послугами, режими прямих іноземних інвестицій та державні закупівлі.

 

Ключовою відмінністю ЗВТ+ з ЄС від класичних зон вільної торгівлі є поширення режиму вільної торгівлі на сектор послуг та (частково) лібералізація руху робочої сили, а також широка програма адаптації економічного та секторального законодавства України до норм та стандартів Європейського Союзу, яка дозволить усунути нетарифні бар’єри для українського експорту до внутрішнього ринку ЄС.

 

Зважаючи на те, що невід’ємною частиною поглибленої ЗВТ є приведення українського законодавства та практики у відповідність до норм та положень ЄС, особливого значення набуває положення щодо застосування міжнародних та Європейських стандартів та інструментів у відповідних сферах співпраці.

 

Серед основних здобутків від укладення Угоди загалом можна виділити, перш за все:

 

- покращення умов експорту до ЄС української продукції в першу чергу за рахунок скасування увізного мита, а також зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською продукцією.

 

- прискорення темпів економічного зростання в основному за рахунок таких видів економічної діяльності, як сільське господарство та харчова промисловість, текстильна та шкіряна промисловість, металургія та оброблення металу, транспортні послуги, послуги юридичним особам;

 

- збільшення кількості зайнятих економічною діяльністю за рахунок таких видів економічної діяльності, як сільське господарство та харчова промисловість, торгівля та ремонт, транспорт. Водночас очікується незначне зменшення кількості зайнятих у хімічній промисловості, виробництві машин та устаткування;

 

- розширення доходної частини державного бюджету;

 

- заохочення прямих іноземних інвестицій в Україну;

 

- покращення ділового та інвестиційного клімату для національних бізнес-операторів;

 

Імплементація положень Угоди також сприятиме зміцненню зв’язків у сфері торгівлі, навколишнього природного середовища і соціальної політики та практики для подальшого сприяння цілям розширення торгівлі між Україною та ЄС, врахуванню та взаємоузгодженню економічних, соціальних та екологічних інтересів у розвитку держави та суспільства.

 

При цьому, враховуючи закінчення переговорного процесу та підготовку проекту Угоди про асоціацію до підписання, Урядом України здійснюються масштабні заходи, пов’язані із підготовкою внутрішнього ринку до умов роботи в рамках зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Зокрема, здійснюються реформи у таких сферах як санітарні та фітосанітарні заходи, технічне регулювання та стандартизація, державні закупівлі, державна допомога тощо. На постійній основі проводиться робота з гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу, в тому числі в рамках Порядку денного асоціації Україна – ЄС та Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV із змінами і доповненнями).

План дій Україна-НАТО

Вступ

 

Цей План дiй було розроблено вiдповiдно до рiшення Комiсiї Україна-НАТО з метою поглиблення i розширення вiдносин Україна-НАТО; вiн вiдображає Стратегiю вiдносин України з Органiзацiєю Пiвнiчноатлантичного договору (НАТО). Вiн базується на Хартiї про особливе партнерство, пiдписанiй у Мадридi 9 липня 1997 р., яка залишається основою вiдносин Україна-НАТО.

 

Метою цього Плану дiй є чiтке визначення стратегiчних цiлей i прiоритетiв України для досягнення її мети v повної iнтеграцiї у євроатлантичнi структури безпеки i для створення стратегiчних рамок для iснуючого i майбутнього спiвробiтництва Україна-НАТО вiдповiдно до Хартiї. У цьому контекстi вiн буде перiодично переглядатися.

 

 

План дiй мiстить спiльно погодженi принципи i цiлi. З метою забезпечення досягнення цих цiлей i принципiв згiдно з Роздiлом V розроблятимуться Щорiчнi Цiльовi плани (ЦП), якi включатимуть конкретнi внутрiшнi заходи України та вiдповiднi спiльнi заходи Україна-НАТО.

 

РОЗДIЛ I. ПОЛIТИЧНI I ЕКОНОМIЧНI ПИТАННЯ

 

1. Полiтика i безпека

 

А) Внутрiшньополiтичнi питання

 

Принципи

 

З метою бiльш тiсної євроатлантичної iнтеграцiї Україна продовжуватиме проводити внутрiшню полiтику, основану на змiцненнi демократiї та верховенствi права, повазi до прав людини, принципi розподiлу влад i незалежностi судiв, демократичних виборах вiдповiдно до норм Органiзацiї з безпеки та спiвробiтництва в Європi (ОБСЄ), полiтичному плюралiзмi, свободi слова, повазi до прав нацiональних та етнiчних меншин та недискримiнацiї за полiтичними, релiгiйними або етнiчними ознаками. Це включатиме забезпечення адаптацiї чинного законодавства для втiлення зазначеної полiтики.

 

Зважаючи на орiєнтацiю зовнiшньої полiтики України на європейську i євроатлантичну iнтеграцiю, включаючи її заявлену перспективну мету v членство в НАТО, Україна продовжуватиме розвиток законодавства, базуючись на загальних принципах демократiї та мiжнародного права.

 

Важливим елементом реформування правової системи є участь у конвенцiях Ради Європи, якi встановлюють спiльнi стандарти для європейських країн. Зусилля мають бути спрямованi на реформування правоохоронних структур, удосконалення механiзмiв забезпечення дотримання i виконання всiма державними та громадськими структурами принципу верховенства права, посилення ролi структур, що захищають громадянськi права.

 

Цiлi

 

I.1.А.1 змiцнення демократичних i виборчих iнституцiй;

 

I.1.А.2 змiцнення повноважень та незалежностi судової влади;

 

I.1.А.3 сприяння постiйному розвитку i змiцненню громадянського суспiльства, верховенству права, захисту основних прав людини i громадянських свобод;

 

I.1.А.4 забезпечення свободи вiросповiдання;

 

I.1.А.5 забезпечення свободи зiбрань;

 

I.1.А.6 завершення адмiнiстративної реформи;

 

I.1.А.7 змiцнення цивiльного демократичного контролю над Збройними Силами i сектором безпеки в цiлому;

 

I.1.А.8 боротьба з корупцiєю, вiдмиванням грошей та незаконною економiчною дiяльнiстю шляхом економiчних, правових, органiзацiйних i правоохоронних заходiв; проведення необхiдних заходiв для вилучення зi списку FATF, зокрема прийняття та iмплементацiя закону, який вiдповiдає стандартам FATF;

 

I.1.А.9 забезпечення рiвноваги мiж трьома гiлками влади v законодавчою, виконавчою та судовою v шляхом конституцiйних i адмiнiстративних реформ i забезпечення їхньої ефективної спiвпрацi.

 

В) Зовнiшня полiтика i полiтика у галузi безпеки

 

Принципи

 

Повна iнтеграцiя у євроатлантичнi структури безпеки є прiоритетом i стратегiчною метою зовнiшньої полiтики України. У цьому контекстi майбутнi процеси внутрiшнього розвитку країни будуть здiйснюватися на основi рiшень, спрямованих на пiдготовку України для досягнення її мети щодо iнтеграцiї в євроатлантичнi структури.

 

Україна i НАТО мають спiльне бачення об-єднаної i вiльної Європи i спiльну рiшучiсть боротися з тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення (ЗМЗ), регiональною нестабiльнiстю та iншими загрозами безпецi.

 

Iнтереси нацiональної безпеки та iснуюча мiжнародна ситуацiя вимагають iстотного поглиблення вiдносин мiж Україною i НАТО.

 

Цiлi

 

I.1.B.1 оновлення зовнiшньої полiтики i полiтики у галузi безпеки з метою вiдображення мети України щодо повної євроатлантичної iнтеграцiї;

 

I.1.B.2 реформування державних органiв у сферi нацiональної безпеки та оборони, яке б вiдображало євроатлантичну полiтику України;

 

I.1.B.3 ствердження України як ключового донора регiональної стабiльностi та безпеки, включаючи збiльшення внеску України до мiжнародного спiвробiтництва з врегулювання конфлiктiв та пiдтримання миру;

 

I.1.B.4 продовження i розширення участi у вiдповiдних операцiях з пiдтримання миру;

 

I.1.В.5 повне дотримання мiжнародних зобов-язань з контролю над озброєннями;

 

I.1.В.6 подальший розвиток цивiльно-вiйськових вiдносин;

 

I.1.В.7 розширення участi у мiжнароднiй боротьбi проти тероризму, включаючи повне виконання всiх пов-язаних з цiєю проблемою резолюцiй Ради Безпеки Органiзацiї Об-єднаних Нацiй, а також участь у заходах, передбачених Планом дiй Партнерства проти тероризму;

 

I.1.В.8 подальше запровадження необхiдних внутрiшнiх заходiв у галузi боротьби з тероризмом, зокрема шляхом змiцнення безпеки кордонiв i системи експортного контролю з метою боротьби з розповсюдженням ЗМЗ та засобiв її доставки, а також вiдмиванням грошей.

 

2. Економiчнi питання

 

Принципи

 

Принципи змiцнення ринкової економiки та економiчнi стандарти Органiзацiї економiчного спiвробiтництва i розвитку, захист економiчних свобод, забезпечення стабiльностi та добробуту через економiчну свободу, соцiальну справедливiсть та вiдповiдальне ставлення до навколишнього середовища є вирiшальними для розвитку української економiки.

 

Прагнучи досягти своєї стратегiчної мети v повної iнтеграцiї у євроатлантичнi структури безпеки, Україна зобов-язується привести своє внутрiшнє законодавство у вiдповiднiсть до правил i процедур, прийнятих на євроатлантичному просторi.

 

Україна продовжуватиме докладати зусиль, спрямованих на забезпечення сталого економiчного зростання та iстотного пiдвищення загального рiвня життя.

 

Ключовим елементом економiчної стратегiї України є забезпечення вiдкритостi економiки вiдповiдно до стандартiв Свiтової органiзацiї торгiвлi (СОТ). Це сприятиме економiчнiй безпецi держави i забезпечить бiльш тiсну координацiю внутрiшньої та зовнiшньої полiтики держави в галузi економiки.

 

Зовнiшньоекономiчним прiоритетом України є повна iнтеграцiя до свiтового економiчного простору та поглиблення її мiжнародного економiчного спiвробiтництва.

 

Цiлi

 

I.2.1 сприяння сталому економiчному зростанню, включаючи сприяння структурнiй перебудовi економiки для пiдтримання стабiльного зростання рiчного ВВП, низьких темпiв iнфляцiї, зростання реальних доходiв населення та обмеження бюджетного дефiциту;

 

I.2.2 введення мораторiю на iнiцiювання законопроектiв про податковi пiльги;

 

I.2.3 створення умов, необхiдних для вступу до СОТ;

 

I.2.4 сприяння економiчному спiвробiтництву мiж Україною, НАТО та країнами-партнерами;

 

I.2.5 проведення реформ оборонної економiки для досягнення мети України щодо iнтеграцiї в євроатлантичнi структури;

 

I.2.6 створення iнституцiйного середовища, що стимулюватиме дiлову активнiсть, економiчне зростання на основi структурно-iнновацiйних перетворень, створення сучасної соцiальної iнфраструктури i механiзмiв соцiально-ринкової економiки, з одночасною пiдтримкою адекватної мережi соцiального захисту;

 

I.2.7 проведення економiчних i структурних реформ, з урахуванням рекомендацiй Свiтового Банку, Мiжнародного валютного фонду (МВФ) та iнших мiжнародних iнституцiй, включаючи заходи для сприяння приватизацiї, боротьби з корупцiєю та пiдвищення прозоростi державних витрат;

 

I.2.8 розширення процесу земельної реформи;

 

I.2.9 гарантування економiчних прав i свобод громадян в усiх формах, у тому числi шляхом посилення захисту прав iнтелектуальної власностi;

 

I.2.10 створення необхiдних передумов для формування середнього класу;

 

I.2.11 обмеження рiзницi у реальних доходах мiж верствами населення з високими i низькими доходами i докладання зусиль для лiквiдацiї бiдностi;

 

I.2.12 посилення енергетичної безпеки.

 

3. Iнформацiйнi питання

 

Принципи

 

Принципи свободи слова i преси та вiльне поширення iнформацiї є нарiжними каменями для утвердження демократичної держави i суспiльства, що керуються верховенством права. Положення Конституцiї України щодо свободи слова та iнформацiї вiдповiдають статтi 19 Загальної декларацiї прав людини i статтi 10 Конвенцiї про захист прав людини i основних свобод.

 

Україна пiдтримує Резолюцiю 59 (1) Генеральної Асамблеї ООН, яка проголошує, що свобода iнформацiї є основним правом людини i критерiєм для усiх iнших свобод.

 

Хоча вiдповiдне українське законодавство мiстить важливi положення щодо забезпечення свободи слова та iнформацiї, Україна сповнена рiшучостi покращити загальне та правове середовище, в якому працюють засоби масової iнформацiї (ЗМI), а також змiцнити свободу висловлювань i сприяти усуненню перешкод у дiяльностi ЗМI. У зв-язку з цим, суттєве значення має тiсне спiвробiтництво України з вiдповiдними мiжнародними органiзацiями, зокрема Радою Європи та ОБСЄ.

 

Цiлi

 

I.3.1 вдосконалення i забезпечення реалiзацiї гарантiй свободи думки i слова, свободи преси, вiльного висловлення поглядiв i переконань та доступу до iнформацiї;

 

I.3.2 забезпечення вiльного отримання, публiкацiї та поширення iнформацiї засобами масової iнформацiї;

 

I.3.3 iмплементацiя вiдповiдного законодавства для усунення перешкод дiяльностi ЗМI;

 

I.3.4 поглиблення iнформацiйного вимiру спiвробiтництва Україна-НАТО, включаючи парламентське спiвробiтництво;

 

I.3.5 пiдвищення рiвня обiзнаностi громадськостi з НАТО шляхом спiвробiтництва України з НАТО у сферi iнформацiї, включаючи спiвробiтництво з Центром iнформацiї i документацiї НАТО в Українi;

 

Роздiл II. Питання безпеки i оборони та вiйськовi питання

 

А) Реформа у галузi оборони i безпеки

 

Принципи

 

Україна залишається вiдданою подальшому проведенню реформ у галузi оборони та безпеки, спрямованих на реструктуризацiю та перетворення нацiональної структури оборони та безпеки на демократично контрольовану та ефективну органiзацiю, що здатна забезпечити державний суверенiтет i територiальну цiлiснiсть та сприяти змiцненню миру та стабiльностi в євроатлантичному регiонi.

 

 Запроваджуючи цi реформи у галузi нацiональної оборони i безпеки, Україна прагне адаптувати свої структури i завдання до загроз безпецi, якi змiнюються, на 

євроатлантичному просторi, вiдiйти вiд принципу ?кругової територiальної оборони країни¦, враховувати необхiднiсть розвитку як воєнних, так i невоєнних аспектiв врегулювання криз.

 

В той час як зусилля, зосередженi на реформуваннi Збройних Сил України, залишатимуться прiоритетом, у контекстi нових загроз безпецi Україна прагне бiльш повно використовувати сили та засоби Держкомкордону, МВС та МНС. Реформа iнших силових структур, таких як Прикордоннi вiйська, посилить можливостi України щодо запобiгання нелегальному перемiщенню наркотичних, радiоактивних та iнших заборонених речовин, людей, передачi технологiй подвiйного призначення, а також боротьби з транскордонною злочиннiстю.

 

Україна прагне доповнити воєнну реформу програмами з вирiшення проблемних питань, пов'язаних з її проведенням, таких як допомога вiйськовослужбовцям, звiльненим у запас або вiдставку, закриття вiйськових баз, безпечна утилiзацiя застарiлих та надлишкових боєприпасiв i вiйськової технiки, конверсiя оборонних пiдприємств та рекультивацiя земель.

 

Збройнi Сили України мають пiдняти до значно бiльш високого рiвня свою оборонну iнфраструктуру, сили та засоби, щоб вiдповiдати вимогам нової системи колективної безпеки та новим методам ведення вiйськових операцiй. Ця робота має здiйснюватися на основi глибокої реструктуризацiї оборонно-промислового комплексу, з тим щоб вiн повнiстю вiдповiдав вимогам ринкової економiки та вiдкритої конкуренцiї як на внутрiшньому, так i на мiжнародному ринках.

 

Цiлi

 

II.А.1 реформування Збройних Сил України з метою перетворення на добре пiдготовленi та оснащенi, бiльш мобiльнi та сучаснi збройнi сили, здатнi вiдповiдати на загрози безпецi, захищати територiю держави та робити внесок до миротворчих i гуманiтарних мiсiй пiд егiдою мiжнародних органiзацiй;

 

II.А.2 посилення цивiльного контролю над Збройними Силами України та iншими вiйськовими формуваннями, включаючи пiдвищення рiвня спiвробiтництва з Парламентом i посилення його контролю, а також бiльш активну участь цивiльних осiб у процесi прийняття рiшень у галузi безпеки;

 

II.А.3 змiцнення державних структур з метою покращання реагування на виклики, пов-язанi з невiйськовими i асиметричними загрозами;

 

II.А.4 посилення державної мiжвiдомчої координацiї мiж Мiнiстерством оборони, Мiнпромполiтики, Прикордонними вiйськами, МНС i МВС з метою покращання реагування на наслiдки природних та антропогенних катастроф, включаючи терористичними акти;

 

В) Спiвробiтництво з НАТО

 

Принципи

 

У контекстi проведення воєнної реформи та адаптацiї до нових загроз особливо важливим є спiвробiтництво України з НАТО у галузi воєнної реформи, пов-язаних з обороною сферах, а також у вiйськовiй галузi.

 

Спiвробiтництво з НАТО у вiйськовiй сферi розглядається як важливий елемент партнерства України з НАТО в цiлому. Вiйськова спiвпраця дозволяє втiлити вiйськовi аспекти загальнополiтичних цiлей i завдань планування у вiйськове спiвробiтництво з метою їх виконання.

 

У цьому контекстi Україна буде максимально використовувати потенцiал своїх цивiльних i вiйськових програм спiвробiтництва з НАТО та її державами-членами з метою досягнення поставлених завдань. Зазначене особливо стосується Спiльної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР), яка є одним з ключових механiзмiв спiвробiтництва Україна-НАТО у галузi оборони та безпеки. Важливими iнструментами реформування та спiвробiтництва також є Процес планування та оцiнки сил (ППОС), а також програми спiвробiтництва у галузях озброєнь, протиповiтряної оборони, контролю за повiтряним простором, оборонних дослiджень i технологiй, науки, планування на випадок надзвичайних ситуацiй цивiльного характеру, матерiально-технiчного забезпечення i стандартизацiї та вiйськового спiвробiтництва. У той час як робота в рамках СРГ ВР встановлює прiоритети проведення воєнної реформи, спiвробiтництво з оборонних питань сприяє досягненню взаємосумiсностi з НАТО та пiдвищує загальний потенцiал України вiдiгравати ключову роль у забезпеченнi регiональної безпеки.

 

Проведення реформи та вiйськове спiвробiтництво сприяють також реалiзацiї стратегiчної мети України щодо євроатлантичної iнтеграцiї шляхом поступового прийняття стандартiв i процедур НАТО, а також пiдвищення взаємосумiсностi мiж Збройними Силами України та НАТО, зокрема шляхом iмплементацiї Цiлей партнерства та участi в операцiях з реагування на кризи пiд проводом НАТО.

 

Цiлi

 

II.В.1 максимальне використання потенцiалу СРГ ВР, пiдвищення ролi та координацiї практичного спiвробiтництва Україна-НАТО в рамках Програми ?ПЗМ¦ та у двостороннiй спiвпрацi з метою сприяння iмплементацiї Нацiональних цiлей воєнної реформи та Цiлей партнерства;

 

II.В.2 забезпечення спрямування вiйськового спiвробiтництва України з НАТО i надалi на досягнення проголошеної Україною мети пiдвищення спроможностей Збройних Сил України в реалiзацiї планiв воєнної реформи;

 

II.В.3 збiльшення внеску України до миротворчих операцiй пiд проводом НАТО на Балканах та заходiв держав-членiв Альянсу в рамках боротьби з тероризмом;

 

II.В.4 досягнення повної взаємосумiсностi, ефективностi та готовностi до виконання завдань пiдроздiлами Збройних Сил України шляхом повної iмплементацiї Цiлей партнерства;

 

II.В.5 пiдвищення рiвня професiйної пiдготовки українського цивiльного i вiйськового персоналу;

 

II.В.6 продовження розробки та впровадження угод щодо спiвробiтництва мiж Україною та НАТО, таких як Меморандум про взаєморозумiння про забезпечення пiдтримки операцiй НАТО з боку України та Меморандум про взаєморозумiння щодо стратегiчних авiаперевезень, а також забезпечення їх повної iмплементацiї;

 

II.В.7 пiдтримання готовностi пiдроздiлiв Об-єднаних сил швидкого реагування до участi у спiльних операцiях з НАТО, а також здiйснення пiдготовки цих пiдроздiлiв вiдповiдно до стандартiв НАТО;

 

II.В.8 досягнення необхiдного рiвня сумiсностi сучасних та майбутнiх зразкiв озброєнь, вiйськової технiки та доктрини Збройних Сил України, що дозволить досягти мiнiмально достатнього рiвня взаємосумiсностi для виконання в кожному окремому випадку завдань у спiльних з НАТО iнтересах та приведення практики закупiвель до стандартiв країн-членiв НАТО;

 

II.В.9 посилення ролi України як ключового учасника регiональних операцiй з подолання наслiдкiв природних лих та надзвичайних ситуацiй цивiльного характеру; пiдтримка України у справi вдосконалення нацiональної об-єднаної системи планування з питань надзвичайних ситуацiй цивiльного характеру та реагування на природнi лиха; розвиток взаємосумiсностi в органiзацiї та процедурах операцiй з подолання наслiдкiв катастроф, в т.ч. через механiзми Євроатлантичного центру координацiї реагування на катастрофи;

 

II.В.10 вдосконалення системи управлiння повiтряним рухом в Українi, включаючи функцiонування служб управлiння повiтряним рухом, з метою бiльш якiсного реагування на можливi терористичнi загрози;

 

II.В.11 мiнiмiзацiя шкоди, спричиненої забрудненням навколишнього середовища внаслiдок проведення широкомасштабних вiйськових навчань, включаючи мiжнароднi, та випробування озброєнь та вiйськової технiки, а також забрудненням, що виникло у процесi зберiгання та знешкодження хiмiчних речовин, вибухiвки, протипiхотних мiн, надлишкової стрiлецької зброї i легких озброєнь та небезпечних боєприпасiв;

 

II.В.12 покращання взаємосумiсностi засобiв зв'язку та iнформацiйно-комунiкацiйних систем України та НАТО;

 

II.В.13 розвиток мiжнародного спiвробiтництва мiж науковцями України, країн-членiв НАТО та країн-партнерiв, а також розвиток спiвробiтництва в галузi науки та технологiй у рамках Наукової Програми.

 

С) Питання ресурсiв

 

Принципи

 

Воєнна реформа також вимагатиме значних фiнансових витрат. Це означає, що Українi необхiдно створити вiдповiдну систему управлiння ресурсами на основi методологiї НАТО та з урахуванням мiжнародного досвiду в складаннi оборонних бюджетiв.

 

Україна надає прiоритетного значення спiвробiтництву в галузях, спрямованих на досягнення конкретних практичних результатiв, та таких, що вiдповiдають нацiональним iнтересам i пiдтримують проведення воєнної реформи в Українi.

 

Цiлi

 

II.С.1 покращання прозоростi оборонного планування та процедур укладання бюджету; перехiд до сучасної системи НАТО щодо розробки оборонних програм, бюджетного планування та фiнансування;

 

II.С.2 реформування процедури фiнансового планування з метою пiдтримки проведення воєнної реформи та переходу Збройних Сил на професiйну основу;

 

II.С.3 пiдготовка фахiвцiв в галузi управлiння ресурсами, складання бюджету та фiнансування оборонних потреб;

 

II.С.4 реформування процесiв виробництва, закупiвель, фiнансування та проведення тендерiв в оборонно-промисловому комплексi (ОПК) для вiдображення євроатлантичної орiєнтацiї України та її мети стати країною з ефективно дiючою ринковою економiкою. Це включатиме i адаптацiю ОПК до стандартiв НАТО.

 

РОЗДIЛ III. ЗАХИСТ I БЕЗПЕКА IНФОРМАЦIЇ

 

Принципи

 

Україна сповнена рiшучостi розвивати i гармонiзувати свою нацiональну систему захисту iнформацiї з обмеженим доступом вiдповiдно до критерiїв i стандартiв НАТО.

 

Доступ до iнформацiї з обмеженим доступом та її захист грунтуються на вимогах НАТО i нацiональному законодавствi України, зокрема на Угодi про безпеку мiж Урядом України i НАТО, пiдписанiй 13 березня 1995 р., та ратифiкованiй Верховною Радою України 12 вересня 2002 р.

 

Україна готова здiйснювати поточний обмiн з НАТО вiдповiдною iнформацiєю з обмеженим доступом, що є передумовою поглибленого спiвробiтництва України з НАТО.

 

Цiлi

 

III.1 повна iмплементацiя Угоди про безпеку мiж Урядом України та НАТО, зокрема затвердження та iмплементацiя LПравил поводження та забезпечення охорони iнформацiї НАТО з обмеженим доступом¦;

 

III.2 покращання системи взаємного захисту iнформацiї з обмеженим доступом, включаючи дiяльнiсть Центру реєстрацiї секретних документiв НАТО;

 

III.3 досягнення домовленостей з НАТО, якi нададуть можливiсть обмiну з НАТО iнформацiєю з обмеженим доступом в галузi вiйськового планування i реформи;

 

III.4 модернiзацiя державних систем телекомунiкацiї та iнформацiї, по яких може передаватися iнформацiя НАТО з обмеженим доступом, вiдповiдно до вимог i стандартiв НАТО;

 

III.5 розробка i проведення навчальних програм для особового складу у рiзних галузях iнформацiйної безпеки.

 

РОЗДIЛ IV. ПРАВОВI ПИТАННЯ

 

Принципи

 

Україна i надалi проводитиме огляд свого чинного законодавства для визначення вiдповiдностi правилам i нормам НАТО.

 

Цiлi

 

IV.1 перегляд законiв i пiдзаконних актiв та мiжнародних договорiв для спрощення надання Українi допомоги з боку НАТО або держав-членiв в усiх видах спiвробiтництва України з НАТО, як на урядовому, так i на неурядовому рiвнях;

 

IV.2 забезпечення повної iмплементацiї угод мiж Україною i НАТО, включаючи Угоду про безпеку, Угоду мiж державами-учасницями Пiвнiчно-Атлантичного Договору та iншими державами, якi беруть участь у Програмi ?Партнерство заради миру¦, щодо статусу їх збройних сил, Меморандум про взаєморозумiння про забезпечення пiдтримки операцiй НАТО з боку України i запланований Меморандум про взаєморозумiння щодо стратегiчних авiаперевезень;

 

IV.3 вдосконалення законодавства України у сферi регулювання промислового виробництва, пов-язаного з обороною, з метою його наближення до норм i стандартiв НАТО (права власностi, захист iнформацiї з обмеженим доступом, державнi гарантiї виробникам i пiдрядникам, умови iноземних iнвестицiй в ОПК, фiнансування проектiв, законодавство та процедури експортного контролю);

 

IV.4 створення правової та органiзацiйної бази спiвробiтництва мiж Україною i НАТО у галузi озброєнь, оборонних дослiджень i технологiй;

 

РОЗДIЛ V. МЕХАНIЗМИ IМПЛЕМЕНТАЦIЇ

 

Україна щорiчно представлятиме свiй проект Цiльового плану (ЦП) для досягнення принципiв i цiлей, викладених в Планi дiй (ПД).

 

У рамках Комiсiї Україна-НАТО (КУН) країни-члени НАТО надаватимуть поради щодо запропонованих конкретних заходiв та термiнiв виконання, а КУН погоджуватиме усi спiльнi заходи Україна-НАТО. Пiсля цього, Україна затверджуватиме на найвищому рiвнi свiй ЦП, який включатиме як спiльнi заходи України з НАТО, погодженi КУН, так i внутрiшнi заходи.

 

Рiчнi плани i програми iснуючих i нових Спiльних робочих груп, зокрема СРГ ВР, Робочий план Вiйськового комiтету Україна-НАТО, а також робочi плани i програми iнших вiдповiдних спiльних робочих органiв/груп Україна-НАТО i надалi визначатимуть рамки та ключовi елементи спiвробiтництва мiж Україною i НАТО з метою досягнення визначених цiлей та орiєнтирiв.

 

Україна повнiстю користуватиметься iснуючими механiзмами КУН i ПЗМ для сприяння досягненню цiлей, визначених у Планi дiй. Хоча основну вiдповiдальнiсть несе Україна, країни-члени НАТО продовжуватимуть пiдтримувати реформи шляхом надання допомоги i ознайомлення з власною оцiнкою i досвiдом.

 

КУН щорiчно розглядатиме результати виконання цiлей Плану дiй, включаючи реалiзацiю спiльних заходiв України з НАТО та заходiв, що їх Україна здiйснила сама згiдно ЦП. Доповiдь про здiйснену роботу готуватиметься Мiжнародним секретарiатом/Мiжнародним вiйськовим штабом та передаватиметься для коментарiв держав-членiв i України. Проводитимуться пiдсумковi пiврiчнi та рiчнi спiльнi засiдання Полiтичного комiтету та Полiтико-вiйськового керiвного комiтету у форматi КУН, пiсля чого проект щорiчної Доповiдi про здiйснену роботу передаватиметься до вiдома послiв КУН. Пiсля цього Доповiдь передаватиметься до вiдома мiнiстрiв закордонних справ КУН.

Сфери співробітництва

Протягом 2005-2007 років значно активізувалися відносини України та ЄС у різних галузях політичних відносин.

 

Так, у сфері зовнішньої політики та безпеки Україна вже тривалий час бере участь у реалізації спільної європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). З 2002 року наша держава є учасником Поліцейських місій ЄС в Боснії і Герцеговині (2002-2005рр.) та Республіці Македонія (2004-2005рр.). У лютому 2006 року Україна направила миротворчий контингент до складу оновленої Поліцейської місії ЄС в БіГ.

 

Правова основа цієї співпраці була закладена з підписанням 13 червня 2005 р. Угоди про участь України в операціях Європейського Союзу з врегулювання кризових ситуацій, а також Угоди про безпекові процедури обміну інформацією з обмеженим доступом. Укладено Угоду про участь в операціях ЄС з врегулювання кризових ситуацій, яка на початку березня 2008 року була ратифікована Верховною Радою України.

 

У 2005 році започаткована практика приєднання України до позицій та заяв ЄС з регіональних проблем та питань міжнародного життя.

 

Таким чином, вже на даному етапі Україні надано право бути складовою позицій ЄС, яким користуються країни-кандидати та країни-члени Європейської економічної зони. Іншим важливим елементом взаємодії у сфері зовнішньої та безпекової політики став механізм двосторонніх консультацій між Україною та Генеральним Секретаріатом Ради ЄС з питань зовнішньополітичного планування, які дають змогу координувати позиції України та ЄС з цих питань. Партнерство між Україною та ЄС з регіональних питань пройшло успішну перевірку під час президентських виборів у Білорусі у березні 2006 року, коли Україна солідаризувалася з оцінками ЄС недемократичного характеру виборів, та водночас утрималася від підтримки санкцій Брюсселя проти білоруського керівництва. Завдяки налагодженим каналам діалогу позиція України була з розумінням сприйнята в ЄС, діалог щодо Білорусії продовжується. Україна бере регулярну участь у конференціях країн-донорів під егідою ЄС у Брюсселі щодо підтримки демократичного розвиткуБілорусі.

 

Важливою віхою у співробітництві з ЄС у цій сфері стала активізація позиції України з проблем придністровського врегулювання, що дало змогу зрушити з місця цей процес, сприяло зростанню довіри до України як впливового гравця у забезпеченні європейської безпеки і стабільності. Завдяки підтримці України 1 грудня 2005 року розпочала роботу Прикордонна Місія ЄС на українсько-молдовському кордоні, 16 березня 2006 року був відновлений повноцінний митний та прикордонний контроль на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону, що надало значний поштовх процесу повернення придністровських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у правове поле Молдови.

 

Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. З року в рік стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України у світі (на 25 країн-членів ЄС припадає 33% зовнішньоторговельного обороту України).

 

У червні 2004 року відбулося парафування Угоди між Європейським Співтовариством та Кабінетом Міністрів України про торгівлю деякими сталеливарними виробами, підписання якої заплановано восени. Відповідно до Угоди, квота України на поставки сталевих виробів до країн ЄС на 2004 рік складатиме 606 тисяч тон. Завершується процес опрацювання ЄСівською стороною питання щодо відповідності економіки України критеріям ринковості в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.

 

Україна та ЄС активно співпрацюють у рамках Робочої групи з питань розгляду заявки України на вступ до СОТ. ЄСівська сторона на постійній основі підтримує Україну як у багатосторонньому, та і двосторонньому переговорному процесах у рамках СОТ. Після підписання у 2003 р. Двостороннього протоколу щодо доступу до ринків товарів та послуг в рамках СОТ сторони розпочали роботу над розробленням та узгодженням проекту Звіту Робочої групи.

 

Україна активно взаємодіє з ЄС у сфері боротьби з нелегальною міграцією, реадмісії, боротьби з організованою злочинністю і тероризмом, здійснює активне реформування прикордонного менеджменту, міграційно-візової політики та відповідної правової бази.

 

В контексті розширення ЄС Україна прагне не допустити появи нових розподільчих ліній в Європі та виступає за забезпечення недискримінаційного порядку в'їзду до країн-членів ЄС своїх громадян. Робота на цьому напрямі, зокрема, передбачає: перспективне запровадження довгострокових багаторазових віз для громадян України, які на постійній основі беруть участь у економічних, культурних, спортивних, наукових і навчальних обмінах з ЄС; полегшення порядку перетину кордону для громадян України, що мешкають в прикордонних з ЄС районах, а в довгостроковій перспективі - спрощення візового режиму ЄС для всіх категорій українських громадян.

 

В останні роки помітно активізувалося співробітництво України та ЄС в галузі енергетики, в тому числі ядерної, сільського господарства та охорони навколишнього середовища. Поступово зростає політична та фінансова допомога Україні з боку ЄС у вирішенні наболілих проблем в енергетичному секторі та подоланні наслідків аварії на Чорнобильській станції.

 

За підтримки ЄС здійснюється також реформування системи управління газотранспортною системою України, проведення технічного аудиту нафтотерміналу "Південний" та техніко-економічного обґрунтування для проекту транспортування каспійської нафти нафтопроводом Одеса-Броди-Гданськ, підтримується розвиток альтернативної енергетики в Україні, модернізація вугільної промисловості тощо.

 

Європейський Союз є найбільшим донором України. Починаючи з 1991 року, загальний обсяг допомоги, наданої Україні з боку ЄС в рамках програми ТАСІS, макрофінансової та гуманітарної допомоги, складає понад 1 млрд. євро.

 

 

 

Перспективним напрямом співробітництва України та ЄС є сфера космічних досліджень. Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний космічний технічний та технологічний потенціал, 2 вересня 2004 року Європейська Комісія звернулася до Ради Міністрів ЄС з пропозицією розпочати переговори з Україною щодо угоди про співпрацю у створенні Глобальної навігаційної системи (GNSS). Передбачається, що така співпраця буде розвиватися в галузі промисловості, науково-дослідницькій роботі, зокрема, в питаннях стандартизації, в контролі сумісності регіональних систем тощо.

 

 

 

Своє головне завдання Україна на сьогоднішньому етапі вбачає в утвердженні європейських цінностей і стандартів в політиці, економіці, соціальній сфері. У цьому - запорука суспільної стабільності і сталого розвитку нашої держави.