Село Чорногузи

 

Назва села походить від птаха чорногуза. Перша письмова згадка про село Чорногузи відноситься до 1753 року. До складу Чорногузівської сільської ради входить населений пункт с. Чорногузи.
Село Чорногузи розташоване в передгір’ї Карпат, на правому березі річки Черемошу, за 70 км від м.Чернівці. Межує на півдні з районним центром – м. Вижниця.


У 1954 році до с.Чорногузи приєднаний хутір Діброва, що належав раніше до с. Іспас. Із заходу село окреслює річка Черемош, по якій колись проходив кордон, тепер – межа між Івано-Франківською та Чернівецькою областями.

 

Зі сходу знаходиться одна з найвищих терас (11 по рахунку), утворена зміною русла колишнього пра-Черемоша, котрий мільйони років тому був на місці річки Міхідерки на Багні.

 

Село доволі розтягнуте в довжину і тягнеться вздовж траси “Путила-Вижниця-Вашківці-Чернівці” приблизно на 4,5-5.0км. Ліворуч, вздовж річки. тягнуться луги та штучно створена в 1964 - 1965 роках дамба, посадки сосни, кущі верболозу, тополі та інші дерева.

 

Територія села складає 1913 га; населення – 2915 чоловік.

 

Історія села надзвичайно цікава і невід’ємна від сьогодення. З поколінь минулих років до сучасних днів переплітаються звичаї та традиції, обряди, народні святкування, які чорногузівці бережуть, передаючи у спадок молоді.

 

Так, вже понад 25 років при сільському будинку культури працює народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Молодички - жартівнички», засновником і першим керівником, якого є заслужений майстер народної творчості України Фрозина Гулей.

 

Учасники колективу відтворюють традиційні весільні “Заводини”, вшанування іменинників на день Ангела у постановці “Чуга на патрона”, а також несуть до глядачів пісні і гумор, яким уже понад 200 років.

 

У селі є свої майстри по різьбярству і писанкарству, вишивальниці і ткачі, художники і поети, вчителі і лікарі. Серед них: сільський художник – самоук Михайло Хащовий, писанкарка Зірка Нестерюк, вишивальниці Василина Шпак та Марія Іванчук, різьбярі по дереву: Юрій Паучек, подружжя Василь та Люба Калини, Остап та Галя Григоряки, Ігор та Мирослава Фірчуки; майстриня з лозоплетіння Калина Харук та багато інших особистостей, які свою творчість переливають у працю, якою прагнуть возвеличити рідне село, а разом з ним і матір-Україну.

 

Почесні громадяни:
    Гулей Фрозіна Тодорівна, Заслужений майстер народної творчості;
    Іванчук Марія Дмитрівна, нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора;
    Кравчук Єлизавета Францівна, вчителька;
    Марфійчук Ніна Василівна, багатодітна мати;
    Паучек Юрій Ілліч, майстер народної творчості.

 

Освітні заклади:
На території сільської ради розташована та працює загальноосвітня школа І-ІІІ ст. та дитяча дошкільна установа «Світлячок».

 

Об’єкти культового призначення:
Різдво-Богородична церква (Московський патріархат).