Звернення начальника районної військової адміністрації Сергія Чеботаря до Дня пам'яті загиблих захисників і захисниць України
Сьогодні Україна говорить пошепки. Ми зупиняємося, щоб згадати тих, хто більше не повернеться додому. Тих, чиї голоси назавжди залишилися у спогадах рідних, чиї імена стали частиною новітньої історії нашої держави.
Цей день нерозривно пов’язаний із трагічними подіями серпня 2014 року, коли українські воїни виходили з оточення під Іловайськом. Під час виходу "зеленим коридором" росіяни підступно порушили домовленості та відкрили вогонь. Унаслідок цього українська армія втратила 366 воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, а 300 опинилися в полоні. З оточення українські військові йшли полем, яке стало одним із найболючіших символів тієї війни, полем із соняхами...
Відтоді сонях став не просто квіткою. Він став символом пам’яті про наших Героїв, які загинули, захищаючи Україну. Про тих, чиї життя обірвалися далеко від рідного дому, але чий подвиг назавжди залишився з нами.
За кожним загиблим Захисником стоїть цілий світ. Родина, яка чекає. Друзі, які пам’ятають. Діти, які ростуть із фотографіями своїх батьків. Мрії, які вже ніколи не здійсняться. Саме тому наш обов’язок не лише схиляти голови у скорботі, а й берегти пам’ять про кожного Героя.
Сьогодні ми згадуємо всіх, хто віддав життя за Україну. Від найперших боїв до нинішньої повномасштабної війни. Від Іловайська до Бахмута, Авдіївки, Маріуполя та інших місць, де українці стояли до останнього.
Низько схиляю голову перед подвигом наших Захисників і Захисниць. Щиро співчуваю родинам, які втратили найдорожчих.
Вічна пам’ять і вічна слава Героям України!
