Степан Васильович Кириляк
🕊🇺🇦 Літературно-мистецька Вижниччина
👱🏻♂️ Степан Кириляк - заслужений журналіст України, письменник, член Національної спілки журналістів України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
🏠 Степан Васильвич народився 30 грудня 1948 року в селі Мигове Берегометської територіальної громади в родині робітників.
👉 У 1966 році закінчив Мигівську середню школу, а в 1971-му — філологічний факультет Чернівецького державного університету.
Вірші пише зі шкільних літ. Відтоді й друкується в газетах, виступає з читанням своїх творів на обласному радіо тощо.
📖У студентські роки певний час очолював університетську літературну студію імені Степана Будного. Разом з українським поетом, літературознавцем Анатолієм Добрянським долучився до випуску філфаківської літературної газети «Сонячні кларнети».
💙💛 Після закінчення університету свою долю пов’язав зі словом, але вже дещо в іншій іпостасі. Протягом десятиріч займав відповідальні посади в районній газеті («Радянська Верховина», «Вижницькі обрії»). Був редактором райгазети, обласної газети «Юридичні новини».
📚 Окремими виданнями вийшло декілька збірок поезій:
- «Татові вози» (1995 р.)
- «Очима квітів польових» (2000 р.)
- «На полонині вічної краси» (2003 р.)
- «Цвіт на бистрині» (2008 р.)
- «Раптово» (2018 р.).л
☝️ Степан Кириляк є лауреатом мистецьких премій імені Георгія Гараса (районної та обласної) та літературної премії імені Дмитра Загула. Він також має почесне звання громадянина міста Вижниця та заслуженого журналіста України.
📝🗣 Відомий літературознавець Анатолій Добрянський писав про Степана Кириляка так: «В його поезії несе свої води Сірет швидкоплинний, Стіжок здіймає горде чоло до неба, буяє, квітує «бентежний, різнобарвний, урочистий» карпатський світ. Тут пройшло по зелених стежках небагате й безхитрісне, але таке прекрасне у своїй неповторності дитинство. І зринає у снах старенька дідівська хата, не тьмяніє у пам’яті дорогий образ батька – невтомного трудівника і на всі руки майстра, повниться серце найтеплішими почуттями до матері і коханої».
