Володимир Никифорович Гулей
Літературно-мистецька Вижниччина
Гулей Володимир Никифорович - педагог, майстер художнього різьблення по дереву.
Володимир Никифорович народився 21 червня 1906 року у селі Виженка Вижницької територіальної громади. Закінчивши початкову народну школу, він вступив до Вижницької крайової школи різьбярства, токарства та металевої орнаментики, яку успішно завершив у 1927 році.
Після служби в Румунській армії Володимир зіткнувся з дискримінацією: румунська адміністрація відмовлялася працевлаштовувати українських викладачів, вимагаючи румунського громадянства. Попри це, Володимир добився дозволу на відкриття власних майстерень, де навчав ремеслу місцевих юнаків.
Працюючи переважно вдома, майстер створював меблі, посуд, декоративні вироби, рамки для картин, культові предмети та інше. Його роботи прикрашали резиденцію Чернівецького митрополита та знайшли своє місце в багатьох приватних колекціях.
Разом із бригадою Володимир збудував низку об’єктів у Виженці та Чернівцях, зокрема школу, котеджі й багатоповерхові будинки, деякі з яких збереглися донині.
З 28 червня 1940 року, після входження Буковини до складу УРСР, у Вижниці відкрили державно-промислове училище. Володимир Никифорович став інструктором із художньої обробки дерева. Його викладання базувалося на традиціях буковинського народного мистецтва.
У 1940 році Олександр Довженко зняв документальний фільм «Буковина — земля українська», у якому Володимир і його дружина Фрозина представили свої роботи.
Під час війни училище було пошкоджено. Восени 1944 року Гулей разом із колегами власноруч відновив його приміщення. У 1945 році в училищі налагодили навчальний процес. Володимир Никифорович був назначений на посаду інструктора художньої різьби по дереву. Роботи учнів виконувались на високому художньому та професійному рівні, базувалися на традиціях народного мистецтва Буковини.
Володимир Гулей жив і працював творчо у важкі роки румунської окупації, війни і післявоєнного терору, але завжди працював з великим натхненням, з багатогранними задумами, його художні вироби знаходяться в приватних осіб різних країн світу, в Чернівецькому музеї декоративно-ужиткового мистецтва.
Творчість Володимира Гулея пережила складні часи окупації, війни та післявоєнного терору. Його вироби зберігаються в музеях і приватних колекціях по всьому світу.
Через війну будинок Володимира було розграбовано, і більшість його робіт, а також фотографій і особистих речей втрачено. В останні роки він працював у столярному цеху Вижницького ДОКу, використовуючи свій талант для виготовлення меблів.
Володимир Гулей помер 21 вересня 1955 року від важкої хвороби, на 49-му році життя, залишивши яскравий слід у мистецтві та серцях тих, кого навчав.
